Розгортаю життя, як сувій полотна:

Ось мережка гріхів і низинка падінь.

Верховинка жадань, яворівка притаєних прагнень.

Далі – хрестики чорні страждань і терпінь

Та червона стебнівка палкого кохання…

Все життя у шитті і шиття, як життя.

  Ці слова нашої геніальної краянки Ірини Сеник дуже влучно відтворюють всю любов українців до вишивання. Вишивка для нас – це генетичний код нашого роду. І любов до вишивки також передається з покоління в покоління.  Найпоширеніші та найбільш шановані давніми українцями кольори – червоний та чорний. Вони вважалися магічними. Червоний свідчив про життєдайну енергію сонця, кохання, радість землі. Чорний – в жодному разі не колір жалоби, як ми звикли його вважати, а навпаки:пращури наділяли його магією життєвої сили рідної землі, родючого грунту, що забезпечував достаток.

І ось маємо свято нашої української вишивки.

Третій четвер травня – Всесвітній день вишиванки – свято, яке має на меті зберегти народні традиції створення та носіння вишитого українського одягу.

Сьогодні більшість українців має в своєму гардеробі вишиванку. Вишиванка модна як і багато століть тому. Багато знаменитих кутюр’є використовують елементи вишивки в своїх колекціях одягу. Самобутність української вишивки дозволяє їй впевненно почувати себе в гардеробі сучасної модниці. До речі, ще один наш краянин Іван Франко, започаткував традицію носіння вишиванки під маринарку,чим прославив себе як львівський модник А для наших предків це був як і повсякденний, так і святковий одяг. Вишиванку одягають на свята, до церкви, весілля, інші важливі події в житті людини.

 Зараз вишиванка – це не просто одяг,а й символ української нескореності, свободи. І нехай всесвітній день вишиванки дійсно об’єднає українців, щоб у нашій хаті запанували мир і злагода.

Наша бібліотека також долучилася до відзначення дня вишиванки, організувавши виставку вишиваних робіт. Яскравими кольорами розквітнув відділ абонементу бібліотеки. Виставка зацікавила багатьох наших відвідувачів.