Головна

Тепло і затишно в нашій читальній залі. А приємну атмосферу створили в ній Брати Капранови, приїзд яких є визначною подією загалом для нашого міста. І ця знакова зустріч відбулася в бібліотеці, адже як Брати вважають, саме в бібліотеці акумулюється  українська культура, осередком інтелігенції міста. Бібліотеки є єдиним  інструментом маніпуляції держави культурою загалом. Зустріч  письменників у бібліотеці для них є принциповою. За їхніми спостереженнями , в тих регіонах нашої держави, де є багато бібліотек не їздять танки…

Вражаюча і захоплююча розповідь братів Капранових  тримала у творчій напрузі чисельний зал гостей. Майстерно володіючи словом, письменники розповідають один за одним про свої твори. Презентуючи свій новий твір «Забудь-річка», Брати розповіли про історію написання твору, події, які передували його написанню, адже в основу твору покладені сімейні  історії минулого. Письменникам прийшлося добре вивчити психологію воїна, їхній фронтовий побут. Проводилася паралель  сучасних військових подій на Сході України. Брати Капранови були активними учасниками Майданів, є великими патріотами нашої держави. Цікаво і скоро минув час. Було багато запитань, побажань. Привітали Братів Капранових від Бориславської міської Ради Гарасимів Роксоляна – заступник голови міста з гуманітарних питань, вручивши книгу про Борислав, письменник Андрій Грущак, подарувавши свої книги.

Зустріч вдалася. Багато книг було придбано. Автографи авторів, фото на пам'ять стало завершальним приємним акордом зустрічі.

Бібліотека в черговий раз долучилась  до святкування 160-ти річчя від дня народження Івана Яковича Франка.

25 жовтня в приміщенні ЗОШ № 7 відбулися педагогічні читання. Організатором заходу стали вчитель-методист Никифорук Людмила Станіславівна та завуч по навчальній роботі Сердюк Юлія Дмитрівна. Гості заходу мали змогу послухати поезію Івана Франка, яку декламували учні 9 класу, а також дізналися про маловідомі факти з життя нашого Каменяра.

Варто зазначити, що серед присутніх був вчитель-філолог ЗОШ № 2 м. Рубіжного Луганської обл. Педагог розповів про патріотичне виховання у школах рідного міста.

Бібліотекар центральної міської бібліотеки Тетяна Кекіс ознайомила гостей з розгорнутою експозицією літературно-критичних матеріалів  «Іван Франко – наша гордість і слава».

Захід пройшов у позитивній, теплій, пізнавальній атмосфері.

«Діти зростають, творчість не припиняється. Дасть Бог здоров’я і натхнення – будуть нові книжки».

                                                       Брати Капранови

Брати Капранови  – брати-близнюки Дмитро та Віталій, письменники, видавці, громадські діячі, барди.

В 2000 р. започаткували видавництво «Зелений пес», яке й очолили. Сьогодні видавництво «Зелений пес» видає понад 60 назв українських книжок щороку. З 2004 року брати Капранови двічі на місяць видають літературну газету «Друг Читача» та, спільно з «Главредом», ведуть проект «Книжкові сезони».

З 2005 року брати ведуть також проект «Гоголівська Академія».

Твори братів Капранових

2000 - роман-збірник «Кобзар 2000».

2004 - роман «Приворотне зілля».

2006 - роман «Розмір має значення».

2014 -  етнографічний збірник «Веселих свят»

2007 - книгу своїх статей «Закон Братів Капранових».

2008 - «Нові розділи до „Кобзаря 2000“».

2009 -  книжка для дітей «Зоряний вуйко».

2010 - «Кобзар 2000 + Нові розділи + Найновіші розділи».

2011 - «Щоденник моєї секретарки».

2013 - «Мальована історія Незалежності України»..

2016 - роман "Забудь-річка"

В читальній залі ЦМБ 27 липня відбулася презентація книги  Миколи Лазаровича «Легіон українських Січових стрільців: формування, ідея, боротьба».

Микола Лазарович – кандидат історичних наук, доктор політичних наук, Заслужений працівник освіти України, доцент, викладач ТНЕУ, активний учасник Євромайдану, пізніше – доброволець бойових дій на Сході України.

Разом з паном Миколою до бібліотеки  завітав засновник і директор видавництва «Джура» Василь Ванчура.

 Завдяки цьому тернопільському видавництву не одній українській книзі було подаровано путівку в життя. Пан Василь коротко присутнім розповів про книгодрук  в Україні й представив  автора  презентованої книги.

Микола Лазарович  ознайомив  гостей бібліотеки зі своєю книгою «Легіон українських Січових стрільців: формування, ідея, боротьба», прочитав пізнавальну лекцію про цю українську військову формацію і відповів  на різноманітні запитання, зокрема,  поділився своїм баченням подій на Сході України.

Так ти покликаний поет

Тесати рими,

І відкривати силует

Із мрій незримих.

                 Богдан Завідняк

Незабутнє свято відбулося в центральній бібліотеці. Це в першу чергу, свято в нашого гостя, поета, перекладача, доктора філософії, доцента кафедри філософії Українського католицького університету, талановитого земляка Богдана Завідняка.  Цей рік видався для пана Богдана направду святковим, а ще і ювілейним. Ювілейним, бо саме цього року пан Богдан зустріне полудень віку... Але   «поети вічно молоді», як зазначає автор. А ще чому видався?  Адже людині Бог послав талант, який завдяки його працьовитості  має постійний творчий пошук.  І ось в творчому доробку пана Богдана вже є декілька прекрасних книг - це «Калинове вікно», «Фіалкова флейта», «Сонце вечорове». Святковий і ювілейний рік в житті письменника ще й тому , що цього року пана Богдана прийняли в когорту Спілки письменників України. З чим його сердечно вітаємо.

 І ось презентація  нового творчого дитяти  Богдана Завідняка – поетичної збірки «Почерк часу»… Книга вийшла в 2016 році в львівському видавництві «Сполом».

Свято направду вдалося. Було багато привітань, багато лірики. Привітати свого колегу прийшли: письменник, автор знаменитої пісні «Золото Карпат» член Ради Спілки письменників України Василь Кузан, письменниця з Івано-Франківська Тетяна П`янкова, наші славні краяни бориславські письменники - Роман Соловчук, Ігор Юринець,  Віктор Кравцов з, як завжди, влучним експромт-привітанням, а також Голова бориславського Союзу Українок Дарія Соловчук.

Вдалим ліричним подарунком прозвучала  поезія з нової збірки поета у виконанні юних читців гуртка «Рідне слово» (керівник Наталія Харлан)  Гвоздецької Наталії, Шахунової Валерії, Рославцевої Терезії, Федрак Остапа, Ровенчак Богдани, Сабат Наталії.

А справжнім відпочинком для душі всіх присутніх був виступ самого автора. Неперевершено з його  вуст лунала поезія, яка по-справжньому зачаровувала, змушувала забути про буденні проблеми, а задуматися про вічне. Адже лейтмотивом його поезії є Бог, любов, людське буття.   Надзвичайно цікаво було послухати історичний екскурс автора про взаємозв’язок філософії і поезії, місце поета в історії. Прозвучали також переклади відомих і маловідомих європейських письменників.

Саме 23 червня минуло 127 років від дня народження письменниці Анни Горенко, відомої під прізвищем Ахматова, переклади творів якої ввійшли до збірки «Почерк часу» .

В мистецтві немає легкої дороги,

А терня колюче й шипи.

Художник, поет, композитор від Бога

Ковтають сльозини журби.

Гляди, і намиють перлину коштовну

Яскраву на зболений світ…

                      (Богдан Завідняк)

Хай Бог благословляє пана Богдана тими «перлинами коштовними», і посилає йому творчий неспокій душі.

      Бібліотекар центральної бібліотеки Алла Божко

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

 Чергова літературна подія відбулася в нашому місті, в приміщенні ЦМБ – це презентація книги бориславського літератора, поета Романа Квітневого під назвою «Гірке вино». 

Книга побачила світ у львівському видавництві «Сполом» цього року і відразу знайшла своїх поціновувачів і прихильників, тому що поезія талановитого Романа Квітневого є глибоко душевною, цікавою,  зрозумілою для широкого загалу читачів. Варто зазначити, що вірші автора друкувалися  раніше в періодичних виданнях і збірниках, але нарешті настав такий час, що творчий  доробок автора вміщено в одній книзі.

Ведучою заходу мала честь бути бібліотекар  Тетяна Кекіс, яка присутніх коротко ознайомила з творчим шляхом Романа Квітневого. Звичайно, ніхто так повно не скаже про свій творчий шлях як сам автор.  Поет розповів про себе й замилував гостей авторським читанням віршів.

Привітати пана Романа прийшло багато людей, серед яких були колеги по перу. Слово мали: Роман Соловчук, який, до речі, написав вступне слово до книги «Гірке вино», Богдан Завідняк, Богдан Британ, Андрій Грущак, Віра Каморіна-Штих, а ще вельмишановні гості з Дрогобича. Надзвичайно приємні слова в адресу Романа Квітневого лунали з уст Дарії Соловчук.

Уже традиційно в гості до бібліотеки завітали  гуртківці «Рідного слова»: Олександр Кричак, Ірина Здендяк, Олег Костик, Юлія Пікалова, Юрій Кузан і Тереза Рославцева. Юні декламатори потішили всіх емоційним й чуйним прочитанням поезії. 

Звичайно, в цьому їм допомогла незмінний керівник «Рідного слова» Наталія Харлан.

Презентація книги «Гірке вино» промайнула швидко й легко в поетично-вокальній атмосфері, а інакше  не могло  бути, бо не дарма кажуть, що поезія й пісня вічні й не зникають безслідно. Так і не зникне ніколи поезія нашого талановитого краянина Романа Квітневого, оскільки вона цікава й потрібна нашому читачеві.

Сьогодні в центральній бібліотеці знову свято, адже до нас завітала талановита молодь з Трускавця. Юний, амбітний автор Тарас Шило презентував свою першу книгу – «Літак в небі».

Розпочалося свято символічно – піснею «Небо» у виконанні учениць Бориславської державної гімназії Софії Павець та Ані Дашкевич.

Надалі, автор, Тарас Шило разом із сестрою Марією розповіли про історію написання книги, поділилися розповіддю про своє дитинство, юність адже якраз вони і стали основою книги. Цікаво ще й таке, що видати книгу допомогли його рідні: мама, тато і сестра, які заснували своє видавництво – «Круговерть». Тут побачила світ і книжка їхньої бабусі М. Ліщинської «Бузькові вогники». А ще вони видають гарні листівки, закладки та ін..

На презентації розповіли цікаву історію про створення обкладинки книжки «Літак в небі». Виявляється, за основу автор взяв дитячі малюнки свої та сестри. Вийшло дуже цікаво та оригінально.

В цікавому спілкуванні промайнув час. Тарас з Марією поділилися планами на майбутнє. Присутні мали змогу поставити автору запитання та висловити свої враження. Зокрема, Віктор Кравцов, спеціаліст відділу гуманітарної політики Бориславської міської ради, поет, музикант, зауважив про позитивний натрій, що залишився у нього після презентації, а саму книгу назвав своєрідним антидепресантом, адже після її прочитання в душі залишаються теплі спогади дитинства та юності і гарний настрій.

Дідусь автора більше розповів про свого талановитого онука, побажав йому творчих злетів  і подальшої плідної праці.

На завершення юні гімназистки виконали ще декілька пісень.

Свято закінчилося, та гості Центральної міської бібліотеки ніяк не хотіли розходитись, вони ще довго спілкувались між собою, пригадували щось цікаве зі свого дитинства та бажали юному автору наснаги на майбутню творчу роботу. 

І знову людно в центральній бібліотеці. Черговий майстер-клас. Продовжуючи святкові заходи  до підготовки святкування Воскресіння Господнього, після відкриття  Великоднього дерева на площі Івана Франка, в бібліотеці відбувся майстер-клас по виготовленню писанки. 

До нас завітала творча особистість, художник за фахом і покликанням Лідія Стечкевич. Пані Лілія, навчаючись в художньому інституті,  буквально витягла щасливий білет, додатково почала навчатися інкрустації соломкою. І це стало покликанням на все життя. В її творчому доробку прекрасні картини, ікони, писанки. Писанки пані Лілії придбав для великоднього кошика мер міста Львова  Андрій Садовий.

Писанки Лілія Стечкевич виконує на гусячому яйці за певною методикою. Це є дуже клопітка праця, яка вимагає працьовитості, терпіння, Божого натхнення. Про це могли пересвідчитися й учасники майстер-класу. 

В тісному колі приємного спілкування непомітно проходить час. І кожен присутній має можливість прикрасити свій великодній кошик власноруч створеним витвором мистецтва – великодньою писанкою. 

Бібліотекарі долучилися до створення «Писанкового дерева» - це фольклорний арт-проект, у рамках якого виготовляють крашанки, на які кріплять стрічки для подальшого розміщення на дереві в центрі міста.

З нагоди 30 роковин трагедії на Чорнобильській АЕС в бібліотеці організована тематична виставка-реквієм «Зоря полин: спокута і пересторога», на якій представленні як науково-популярні так і художні твори даної тематики. Виставка представлена в формі бібліовікно.

Не так давно в найбільшій книгозбірні міста ми вшановували пам'ять великого українця Тараса Григоровича Шевченка, провівши шевченківські читання. А тепер ми зібралися тут щоб вшанувати ще одну велику людину, якого називають генієм української нації, розумом і серцем українського народу, невтомним Каменярем, титаном праці, гігантом людської думки, співцем свободи, вічним революціонером. Це наша гордість і слава – Іван Якович Франко. 

А ще ми більше горді, що ця людина - наш земляк, він ходив вулицями Борислава, переймався долею нафтовиків, вів довгі бесіди з народним вчителем Стефаном Ковалівим.  Прославив наш Борислав своїми творами - «Борислав сміється», «Бориславськими оповіданнями».

Якщо спробувати  сказати про нього коротко то вийде так:

«Син галицького коваля зумів стати багатогранним письменником, створивши близько шести тисяч художніх творів. Це і проза і поезія і драматургія. Його п’єса «Украдене щастя» до сих пір не сходить зі сцен театрів. Він був публіцистом, літературним критиком, теоретиком літератури, перекладачем, фольклористом, політиком, балотувався до сейму Австро-Угорщини. За досягнення в області літератури Франка номінували на здобуття Нобелівської премії в 1916 році. Але його кандидатура не розглядалася по причині його смерті, але сам факт, що його ім’я було в числі претендентів свідчить про його прижиттєву велич.

 Сучасники згадують  про велику любов Франка до книги, до читання. В нього під рукою завжди була книга. Його особиста бібліотека як в Дрогобичі так і у Львові була одна з найбільших. І так книга супроводжувала все його життя. А ще велика тяга до знань, пізнання нового.

Зараз нормою вважається знання 2-3 іноземних мов. А в минулому однією з ознак освіченості  було знання багатьох мов.  Леся Українка, наприклад, знала 11 мов. Навчання в дрогобицьких гімназіях, де навчався Франко, велося польською і німецькою мовами. Вже в цей час цими мовами з’являються його  поетичні твори. В гімназії вивчив 5 мов. Навчаючись у Відні він також вдосконалював знання іноземних мов. Потім з’явилося бажання в оригіналі читати твори Шекспіра і Золя. Вихід один – вивчити їх мови. Без сторонньої допомоги вивчає англійську і французьку мови. А загалом  Франко знав 14 мов, здійснив переклади 200 авторів.  Він вважав, що знання мов потрібне кожній людині. Іван Якович не тільки сам писав твори, а й чудово їх перекладав. Займаючись перекладацькою діяльністю, він завжди твердив, що переклади творів світової літератури, робить їх частиною української культури. Перекладаючи твори зарубіжних авторів, він ознайомив українців з шедеврами світової літератури.

Ще за життя твори Івана Франка перекладалися багатьма мовами народів світу. Видатні європейські вчені посилалися на його дослідження в різних галузях знань. Твори Івана Франка перекладені на такі мови як англійська, польська, російська, французька ,німецька, грузинська, литовська, вірменська та інші.

По-особливому почалися святкування ювілейного року Івана Франка в нашому місті. В бібліотеці зібралися шанувальники творчості  письменника, щоб прочитати його поезії на іноземній мові. Зала переповнена святковістю і урочистістю від прекрасних українських вишиванок, які так любив великий українець з Нагуєвич.  І звучить поезія геніального Франка англійською, польською, німецькою, французькою мовами. Не всі все розуміють, але натхненні обличчя читців передають емоції творів поета. Ось до якого  поетичного експромту надихнула творча аура бібліотеки спеціаліста відділу гуманітарної політики, громадського діяча Віктора Кравцова:

На різних європейських мовах

Читали тут Каменяра

Оті слова, що з-під пера

Летіли на благих основах.

І завмирала мить в душі,

Коли лунали ці вірші

Так ніби Байрон і Шекспір

Адам Міцкевич, вічний Гете

Своїм значним авторитетом

Благословили вірші гір.

В бібліотеці Борислава

Знов ожила Франкова слава.

  Фестиваль читців «Читаємо Франка мовами світу» організували міський відділ освіти, відділ гуманітарної політики, центральна міська бібліотека. А об’єднав всіх літературно-мистецький клуб «Живе слово»

Читаймо і перечитуймо Івана Франка. І пам’ятаймо , що жага до знань возвеличила Франка , допоможе і нам. Хай його ореол слави був прикладом для нащадків.  Пам’ятаймо його заповідь  з поеми «Мойсей»: «Шукай самого себе і вір в свої сили».

В велике християнське свято, Благовіщення, зібралися в затишній залі Загальносвітньої школи №5 учні і гості школи, щоб вшанувати творчість свого талановитого земляка Богдана Завідняка. 

Богдан Завідняк частий гість нашої бібліотеки, з ним неодноразово проводилися творчі зустрічі, прем’єри книг. Адже Богдан Завідняк непересічна особистість - доктор філософії, доцент кафедри філософії Українського католицького університету, член Спілки письменників України. В творчому доробку такі книги - «Калинове вікно», «Фіалкова флейта», «Сонце вечорове».

 І якось по-особливому звучить поезія пана Богдана. Напевно аура тустановецького  краю надихає учнів до читання, адже письменник уродженець бориславських Тустанович. І ось Богдана Завідняка приймає рідна школа, храм, де зріла душа поета. 

На свято прийшли і перша вчителька і класний керівник.  А ведуча заходу вчителька Марія Миколаївна Голобутовська  цікаво розповідає про творчість свого колишнього учня. Уважно слухає пан Богдан свої вірші. 

Справжнім подарунком для нього стали виступ його дітей Софійки, Марічки і Ромчика. 

Як дарунок звучить пісня на вірш «Вітчизна», яку так майстерно виконали учні школи. 

Зворушений теплим прийомом, з великою теплотою згадував пан Богдан про шкільні роки, про той початковий багаж знань і життєвий досвід, які він отримав в рідній школі. І, звичайно, авторські вірші…

  

Працівники бібліотеки підготували перегляд матеріалів «Я, музо ,дякую тобі…».

Хай прославиться бориславська земля, яка породжує таких талановитих людей.

30 березня 2016 року в читальній  залі ЦМБ відбулася зустріч, яка була присвячена 100-річчю від дня народження поета-пісняра, автора пісні «Журавка», нашого краянина Івана Кириловича Зінченка.

Іван Зінченко – непересічна постать в сузір’ї  поетів Борислава. Ведуча заходу Кекіс Тетяна розповіла  про нелегку, але водночас щасливу долю поета.  

Детальніше про життя, турботи, переживання Івана Кириловича розказала  пані Лариса Лисовець. Ця людина  була з поетом до останнього його  подиху, завдяки її благочинності були видані всі збірки поезій Івана Зінченка, а після смерті було встановлено надмогильний пам’ятник та  виготовлено меморіальну дошку  нашому землякові.

Поезія Івана Зінченка – це крик пораненого серця, це велика духовність, що запалює вогонь добра у душах. Продекламована поезія Івана Зінченка вихованцями гуртка «Рідне слово»  (Рославцева Тереза, Шахунова Валерія, брати Остап і Олег  Федраки, Петрів Володимир, Кузан Юрій, Волошин Вікторія) не залишила байдужими присутніх  поціновувачів поезії Івана Кириловича.

Своїми спогадами, роздумами про поета цікаво і емоційно поділились з гостями ЦМБ депутат Бориславської міської ради  п. Андрій  Спас, багаторічний  редактор часопису «Нафтовик Борислава» п.  Роман  Соловчук та поетеса п. Світлана  Литвин.

В цілому, літературно-мистецький захід промайнув швидко у духовній і піднесеній атмосфері, а гості ще довго не розходились, згадуючи добрим словом  Івана Кириловича Зінченка. 

Багатолюдно було в бібліотеці суботнім вечором 26 березня. Незважаючи на сумну дощову погоду, в читальній залі затишно і весело.

А це тому, що подарували частку тепла організатори літературно-мистецького заходу , під час якого гурт «Метафізика » презентував свій другий альбом, відмічали 2 роки створення Громадської організації «Цвіт нації». В читальній залі зібралися люди різного віку, а найбільше, звичайно молоді. Всі були об’єднанні творчим духом, присутність якого відчувався скрізь і в читанні поезії, і в виконанні музичних творів. 

Адже поезію читали переможці різних всеукраїнських літературних премій. Присутні мали можливість прослухати І ліричну поезію, патріотичні вірші, прозу, гумор, талановите виконання пісень і музичних творів. Натхненно і талановито звучали вірші у виконанні Марічки Кандур, Софії Микулич, Наталі Сабат, Марії Гадубяк. Актор Бориславського театру імені П. Телюка, володар гра-прі конкурсу в Очакові Андрій Делінкевич до Року Івана Франка прочитав поезію Івана  Франка «Декадент».   

І, звичайно, радо вітали всі присутні гурт «Метафізика», до складу якого входить Віктор Кравцов і Вікторія Чорна. Їхні пісні завжди знаходять вдячного слухача.

Хочеться подякувати всім, хто входить до молодіжної організації «Цвіт нації» за їх креативність, небайдужість, неординарність. Завдяки таким людям українська нація буде процвітати.

 Більше п’ятдесяти років прожив у Бориславі Іван Кирилович Зінченко - непересічна особистість, людина, яка залишила після себе велику творчу спадщину, 100-літній ювілей якого відзначали  20 березня. Бог дарував йому прожити довге життя. Історія його життя – це історія України ХХ століття. Народився Іван Зінченко в Запорізькій області. Його рід походив від славних запорожців, чим особливо пишався Іван Кирилович. Чорною смугою в житті пройшов голодомор 1933року, коли кожен третій мешканець села помер від голоду, потім сталінські репресії …арешт батька. Довелося Івану  Зінченку взяти зброю під час  Другої світової війни, потім німецький полон, концтабір. Після закінчення війни – другий концтабір, але вже сталінський в далекій Воркуті. Після смерті Сталіна доля привела його в Борислав ,

 Де небесна краса в сто карат

Де калина рясна у намисті

Там в самому підніжжі Карпат

У долині розкинулось місто…

В Бориславі Іван Зінченко прожив до 2009 року. В бориславській землі його душа знайшла вічний спочинок.

      Покірно і велично несла душа поета земне випробовування, багаж страждань і самоти. Потужна воля життя, козацька  снага    вирувала в цьому високому ставному чоловікові. А Божий дар до написання поезії залишив великий творчий спадок для нащадків. «Все моє життя було повне неймовірних страждань, які понівечили молоді роки, але викарбували і відшліфували справжні самоцвіти моєї душі: любов до України, до Волі, до Рідної Мови, до поезії» - писав Іван Зінченко.  У творчої музи Івана Зінченка – два сильні крила: це поезія і музика. Його вірші мелодійно трансформувалися в музику українськими композиторами і самим автором. Його пісня «Журавка» вже давно стала народною, що є найбільшим визнанням для автора.

Іван Зінченко є автором більше 2500 поезій, повісті «Смарагд», віршованого роману «Волі брат», в якому оспівав гетьмана Петра Сагайдачного.  Його твори представлені в таких збірках : «Акорди серця», «Я болем серця осягаю світ», «Три Говерли болю», «Самоцвіти моєї душі», «Волі брат», «Настала сповіді пора». Переборюючи кривди долі, Іван Кирилович утверджував у своїй поезії духовність і милосердя, енергію істини, відчуття себе невід’ємною частиною свого народу, його історії.

Мій дух – то є крилата птиця.

Мої думки – то вічності нектар.

А слово –істини криниця.

Мої пісні, то Божий дар

 Не стало поета, але його твори живуть серед людей. А їх пам'ять серця – сильніша за граніт.

Запрошуємо бориславську громаду на  ювілейний вечір пам’яті Івана Зінченка, який відбудеться в Центральній міські бібліотеці (вул. Шевченка,20) 30 березня о 15 годині.

В історії завжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. До них належить й ім’я великого українського письменника, поета, художника Тараса Григоровича Шевченка.

Навесні, коли скресають сніги і розквітають перші квіти, до нас приходить Шевченківське свято. Наша бібліотека гідно вшанувала 202 річницю з дня народження нашого пророка, провівши ряд масових заходів.  

Цій визначній події було присвячене засідання літературно-мистецького клубу «Живе слово». Засідання проходило в формі літературних читань «Шевченко в живому слові» Присутні ще раз і ще раз  поринули у світ прекрасного, у світ поезії, зачарувалися нашою рідною, милозвучною українською мовою, якою так майстерно володів наш Тарас. Ця зустріч була відлунням святкування міжнародного дня рідної мови, адже наша мова потребує щоденного пошанування. Свято розпочалося  простими, а водночас такими геніальними словами нашого пророка Тараса Шевченка:

Ну що б здавалося  слова…

Слова та голос більш нічого,

А  серце б’ється, ожива

Як їх почує

Знать од Бога

І голос той і ті слова

Ідуть меж люди.

 І так слово Шевченка звучить багато років, торкається душі кожного українця, воно завжди живе і діяльне.

Із 47 років життя він 24 роки провів у кріпацтві, 10 - на засланні, а решту - під наглядом жандармів. Попри це, Шевченко зміг проявити себе як різнобічно обдарований митець, художник.  Він став пророком України.

Чи міг тоді хтось передбачити, що ім'ям цього хлопчиська колись стануть називати кораблі, друкувати його зображення на грошових купюрах, поштових марках, ставити йому розкішні пам'ятники і численні меморіальні таблички, випускати на його честь ювілейні монети і засновувати всілякі премії?

Нова доба вимагає нового прочитання творів Шевченка. Його ми зрозуміємо настільки, наскільки зрозуміємо себе і час в якому живемо. Цю Безсмертну книгу «Кобзар»  читали сучасники Шевченка, потім їхні діти, внуки, правнуки, сьогодні вчитуємося ми.

І нині, коли соборність України під загрозою, залишаються актуальними заповіти Тараса Шевченка. І знову звучать невмирущі рядки з великої книги  «Кобзар».

  Уривок з поеми «Кавказ» прочитав актор Бориславського театру імені Петра Телюка, багаторазовий учасник Всеукраїнських конкурсів читців, володар гран-прі в м. Очаків  - Андрій Делінкевич.

  Тарас Шевченко ніколи не був і не буде людиною з минулого, бо творчість його актуальна завжди.

Близьким для нас є й заклик Шевченка до єднання в ім’я утвердження нашої незалежної України: «Обніміться ж, брати мої»

Поезію прочитали:

Уривок із поеми «І мертвим і живим» - учениця 9 класу Загальноосвітньої школи №6 Наталя Сокаль.

Вірш «Розрита могила» читала Ярина Кошкорова - учениця 8 класу Загальноосвітньої школи №6

Вірш «Заповіт» - учениця 4 класу Мохналь Тетяна Загальноосвітньої школи № 9

Вірш «Ми восени таки похожі» Бренич Софія - ученниця 11 класу Загальноосвітньої школи №8

Уривок із поеми «Причинна» - Бонтей Оленка учениця 4 класу Загальноосвітньої школи №4 (Реве та стогне Дніпр широкий)

Вірш «Минають дні, минають ночі» - Марія Барщик учениця 8 класу Загальноосвітньої школи №3

Вірш «Мені тринадцятий минало» - Чушак Захар учень 4 класу Загальноосвітньої школи № 4

Наділений геніальним поетичним даром, Тарас Шевченко, як колись кобзарі в Україні, у своїх поезіях-думах оповідав про минуле народу, його славу. І думки його, де б він не був, чи в Петебурзі на навчанні чи в далекому засланні завжди про долю України лягали сумними рядками. Великий Кобзар оспівав безкраї степи й високі кургани-могили; широкі Дніпро, до середини якого рідко яка птаха долетить й Лиман, якими у Чорне море йшли запорозькі «чайки». Тарас Григорович мріяв побачити залишки Кам’янської Січі, а Олешківській Січі він присвятив історичну поему «Іржавець».

Уривок із поеми «Іржавець» продекламувала Файчак Тетяна - учениця 9 класу Загальноосвітньої школи №5,

І знову звучла поезія…

Вірш «Чигрине, Чигрине» - Михаць Богдан,  учень  8 класу Загальноосвітньої школи №9

Уривок з поеми «Тополя» - Гошко Ксенія, учениця 4 класу Загальноосвітньої школи №4, (По діброві вітер віє)

Вірш «Думи мої, думи мої» - Пліш Анна, учениця 8 класу Загальноосвітньої школи № 1.

Вірш «Думка» - Надія Чарнош, учениця 4 класу Загальноосвітньої школи №4

Вірш «Не гріє сонце на чужині» - Джуфер Вікторія, учениця 4 класу Загальноосвітньої школи №4.

Вірш «За байраком байрак» - Давид Копитчак, учень 9 класу Загальноосвітньої школи №5

Українське жiноцтво являється улюбленою тематикою багатьох поезiй цього велетня.

На більшості портретів Шевченко дивиться на нас сумним поглядом, з понуро опущених вусів. Але за цією показовою строгістю ховається великий лірик. Натура емоційна і чутлива, Тарас Шевченко закохувався часто. Проте доля щоразу позбавляла його родинного щастя, кохання, про яке мріяв, надто в останні роки свого життя.  Його мрія про хатину і сім’ю так і не судилося збутися.  Доля української жінки тонко оспівується в його поезії.

Зворушливо прозвучали поетичні рядки:

Андрій Делінкевич, активіст громадської організації «Цвіт нації», – вірш  «У тієї Катерини»

«Причинна» - учениця 11 класу Бориславської державної гімназії, автор збірки поезії і прози Софія Придатько

«Нащо мені чорні брови» - учениця 6 класу Бориславської державної гімназії Лілія Паращак

Уривок із поеми «Лілея» - Марія Гадубяк учениця 10 класу Загальноосвітньої школи №7

Уривок із поеми «Наймичка» - Ася Лепак учениця 10 класу Загальноосвітньої школи №8

Геніальність поезії Шевченка полягає ще в тому, що вона легко читається, запам’ятовується. Мабуть немає жодного українця, який би не процитував Шевченка. Твори Кобзаря декламують і переспівують, адже багато його пісень покладені на музику. 

Музичні  твори  виконали: вихованка Бориславської школи мистецтв Тимчишин Ольга ( «Всі ідем до тебе Божа мати», «Синові»);

«Гне тополю високую» - Божена Гамар, учениця Загальноосвітньої школи №1.

 Під час виконання пісні «Садок вишневий коло хати» (Анна Дум’як, учениця 5 класу Загальноосвітньої школи №4) присутні мали можливість переглянути однойменний український мультфільм.

Під час заходу була представлена мультимедійна презентація

«І мене в сім’ї великій,

 в сім’ї  вольній новій

 не забудьте пом’янути

 незлим, тихим словом »

В процесі заходу присутнім гостям було запропоновано залишити свій запис в започаткований альбом «Шевченко в моєму житті»

На абонементі  оформлено бібліовікно «Тарас Шевченко у творах наших краян».

В читальній залі розгорнута експозиція матеріалів «Шевченка полум’яне слово на сторожі вічності стоїть».

Частими гостями працівники бібліотеки є в Бориславській спецшколі-інтернаті. І ось знову ми разом з учнями вшанували пам'ять нашого Тараса Шевченка. Як завжди, з великим зацікавленням вихованці переглянули виставку творів Шевченка і книг про нього, прослухали виступ бібліотекаря Тетяни Кекіс.

Під час проведення загальноміської академії, присвяченої 202 річниці від дня народження Т. Шевченка «Свою Україну любіть», бібліотека представила для перегляду громади міста книжково-ілюстративну виставку «Шевченка полум’яне слово на сторожі вічності стоїть»

Все іде, все минає…

І згадуються слова нашої краяни, Світової Героїні Ірини Сеник, які вона так любила цитувати.

Нам говорили , що у нас

Немає Пушкіна і Блока.

А ми пишались кожен раз:

Бо мали й маємо Шевченка,

Нашого пророка.

Шевченко велет з велетнів,

Авжеж!

Борець за правду і свободу.

Його талан не знає меж

Він – світоч нашого Народу!

Ми маємо бути горді, що маємо таку велику людину, виразника людських душ як Тарас Григорович Шевченко.

Хай Шевченкове живе слово звучить і проростає з покоління в покоління, як своєрідне українське Дерево Життя, яке не підвладне часу, тому що воно живе у великому серці великого народу.

 Хочеться побажати молодому поколінню і всім нам:

Учітеся, брати мої

Думайте, читайте

І чужого научайтесь

І свого не цурайтесь.

13.02.2016р.
Черговий майстер-клас пройшов в центральній міській бібліотеці. Цього разу присутні мали можливість поринути в таємничий світ наших предків з виготовлення ляльки-мотанки.

Провела майстер-клас людина неординарна, доктор технічних наук, член-кореспондент УНГА, а в душі – з великим творчим потенціалом – Оксана Стефанишин.

Багато бориславців відвідали виставку робіт пані Оксани, яка експонується  в краєзнавчому музеї і зацікавилися, властиво, виготовленням ляльки-мотанки. 

Пані Оксана розповіла про історичне походження і призначення ляльки-мотанки. Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок .

На майстер-класах від майстрині присутні мали можливість зробити своїми руками ляльку-мотанку з ароматними цілющими травами. Таку лялечку потрібно давати гратися дитині, класти її у ліжечко або ж підвішувати над ліжечком.

В приємному спілкуванні, з позитивними думками пройшов час і о, чудо, кожен має  власноруч приготовлений подарунок, з прекрасним ароматом трав і вкладеною енергетикою душі. Прекрасна аура Оксани Стефанишин об’єднала у читальній залі однодумців.

Щиро віримо в те, що незабаром знову всі дружно зустрінемося в читальній залі Центральної міської біліотеки на новому цікавому майстер-класі.

7.02.2016р.
Відкриття літературно-мистецького клубу

Борислав – ти єдиний такий.

Борислав – ти святий і близький.

Місто радості щастя й любові.

Борислав – ти у кожному слові.

Бориславська земля відома не лише красою ландшафтів, багатством надр, а й непроминальною силою слова й культури.       Іван Гнатюк, Ірина Сеник, Євген Титикайло, Ігор Нижник,  Іван Зінченко, маестро Григорій Піцюра, композитор Ярослав Бодак, художники Дмитро Ланяк, Валерій Євстифєєв, Роман Ющак та багато-багато інших талановитих людей засіяли добрий творчий грунт у Бориславі. Зерна проростають щедро і колосяться добрими  талантами. Поруч зі старшим поколінням самореалізовується і молодь у різних ділянках мистецтва. Нове життя нового прагне слова. І як наслідок, виникла духовна потреба у створенні літературно-мистецького клубу. І саме цій великій події для культурно-мистецького бомонду Борислава була приурочена неординарна зустріч, яка пройшла в Центральній міській бібліотеці.

Зустріч пройшла як пізнавально-розважальна, тому що крім серйозного обговорення літературно-мистецького життя нашого міста, як це годиться для клубу, тут звучала музика, звучали прекрасні пісні й поезія.

Загальновідомо, що однією з умов успішного функціонування будь-чого є,  власне, назва. Тому присутні з великою відповідальністю віднеслися до обговорення даної теми. Оскільки тут в центрі завжди буде Слово… Всім роздано попередньо заготовлені анкети з запропонованими варіантами назв. Більшістю голосів творчі люди назвали літературно-мистецький клуб «Живе слово». Хочеться вірити, що справжнє живе слово об’єднає творчих людей Борислава. 

Після символічного відкриття клубу шляхом перерізання стрічки ініціатором створення клубу Романом Тарнавським і молодою письменницею Софією Придатько, розпочалося ще одне дійство.

Зустріч з талановитою книгою – як розмова з близькою і рідною людиною. Саме так сприймається збірка поезії і прози Софії Придатько. Це роздуми молодої талановитої особи про себе і світ, про життя, про людину і, звичайно, про кохання. Воно ж, як і мистецтво, вічне.

 «Щоб пізнати поета – треба піти у його країну», - так говорив Гете про першовитоки літературного пізнання поета. Бо й справді, звідки народжується поет, звідки походить його слово – огненний промінь, який палахкотить яскраво. І як розпізнати оте горіння? Лишень серцем.

Від щирого серця говорила до присутніх юна, амбітна, перспективна авторка Софія Придатько, презентуючи книгу.

З виходом першої книги Софію привітали найближчі люди: мама Оксана Придатько, а також наставники з Бориславської державної гімназії - директор  Любов Савка, заступник директора Галина Дрогобицька. І, звичайно, прозвучали щирі слова радості за талановиту людину і побажання подальшого творчого натхнення.

З творчими настановами виступили старші побратими по перу, бориславські літератори Роман Соловчук,  Богдан Завідняк, Олег Паламарчук, Віктор Кравцов, Богдан Британ, а також громадські діячі міста  Андрій Спас , Ольга Глод та ін. Прозвучало багато запитань до Софії присутніх на заході.

Активісти громадського об’єднання «Цвіт нації», як завжди, натхненно прочитали твори своєї подруги Софії Придатько. Твори читали Софія Бренич, Юлія Квітовська, Ірина Панів, Марічка  Кандур, Ірина  Мінів. Пісні на слова Софії виконали Вікторія Чорна та Ірина Дейнега.

Відомий французький письменник гуманіст Антуан де Сент-Екзюпері вважав, що «Єдина справжня розкіш - це розкіш людського спілкування». А якщо це спілкування з цікавими людьми, то це подвійне задоволення. Задоволені учасники літературно-мистецького заходу залишили записи з побажаннями творчого процвітання клубу і подальших цікавих зустрічей. 

Закінчився захід, а творчі люди Борислава ще довго не розходилися, об’єднавшись в затишній читальній залі за творчим спілкуванням.

З роллю ведучої заходу віртуозно справилася бібліотекар Центральної міської бібліотеки Тетяна Кекіс.

В читальній залі було представлено фотостенд «Борислав літературно-мистецький».

Тож запрошуємо шановну бориславську громаду до творчих зустрічей в літературно-мистецькому клубі «ЖИВЕ СЛОВО»

11.01.2016р.

Центральна міська бібліотека долучилася до святкування народження Ісуса Христа. В бібліотеці відкрито арт-панораму книг «Святкуємо Христове Різдво на землі» . Тут представлені книги про величний празник Різдва, про цикл Різдвяних свят, про традиції їх святкування на Україні, рецепти різдвяних страв.

По-домашньому затишно пройшов у бібліотеці майстер-клас по виготовленню різдвяного павука. Різдвяний павук – традиційна прикраса  і оберіг оселі в Україні на різдв’яні й новорічні свята, виготовлений з соломи.

А провела майстер-клас – художник, декоратор, просто творча людина Лілія Лучишин. Пані Лілія не лише навчила плетінню різдвяного павука,  а й розповіла про історію розвитку прикраси із соломи, яка прийшла до України із скандинавських країн. А зараз прикрашати домашні оселі і навіть вулиці є модною течією в Європі. 

Присутні мали можливість переглянути фото різних зразків плетіння прикрас. Учні майстер-класу з добрим настроєм і виплетеним власноруч виробом довго не хотіли розходитися з бібліотеки, адже творча атмосфера заходу об’єднала небайдужих людей.

Модератором заходу виступила творча група «ART-терапія», творче кредо якої «Відчуйте смак життя - відкривши своє творче єство».

31.12.2015р.
Громада м. Борислава на вшануванні пам'яті національного героя - Степана Бандери.

30.12.2015р.

1 січня народ України відмічає день народження провідника української нації Степана Бандери.

В центральній міській бібліотеці про життя і діяльність Степана Бандери можна дізнатися з багатьох друкованих джерел. Книги даної тематики представлені на виставці-персоналії «Степан Бандера: доба і доля»

 

В усі часи, в усі епохи щедра українська земля народжувала велетів духу, людей, котрі свої дії й помисли спрямовували на втілення в життя найзаповітнішої мрії рідного народу – утвердження Самостійної Соборної Української Держави. До них ми з повним правом відносимо і постать Степана Бандери, чергову річницю з дня народження якого ми відзначаємо 1 січня.

З латинської мови «бандера» перекладається як прапор. Невідомо, як це слово потрапило в Україну і стало прізвищем, але хлопчик, який народився з цим ім’ям на початку 1909 року, став прапором українського визвольного руху ХХ століття. «Бандерівець» означало «свій» для тих, хто повставав за правду, і звучало як вирок з вуст катів. «Бандерівець» був продовженням «петлюрівця» та «мазепинця», тому цей термін не потребував роз’яснення ні для своїх, ні для чужих.

Степан Бандера – людина-легенда, гордість нашої нації. Його патріотизм і вірність національним ідеалам та революційним методам стали запорукою того, що на 24 році свого життя очолив Крайову Екзекутиву Організації Українських Націоналістів. Відтоді Організація запрацювала динамічно, чим полонила українську молодь, а згодом й увесь український народ.

Це була кар’єра смертника – скеровуючи людей на виконання вкрай небезпечних завдань, він знав, що може робити це тільки тому, що сам готовий піти на смерть.

Восени 1935 року всі найвпливовіші європейські газети подали повідомлення з Варшави про те, що 18 листопада  почався судовий процес над кількома членами ОУН, які спланували і виконали атентат  на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького. На лаві підсудних опинилися прихильники революційної ідеї ОУН, серед яких був і Бандера. Матеріали справи складалися з 25 томів. Під час судових засідань підсудні відмовились свідчити українською мовою, перетворивши цей процес на маніфестацію ідей українського визвольного руху. Бандера не лише пояснював, за що і як бореться ОУН, але з трибуни звинуватив окупаційні режими, що нищили українців. Про Україну заговорили у світі. До підпілля приєднувались все нові й нові юнаки та дівчата.

Польська влада змінила смертний вирок Степанові Бандері на довічне ув’язнення, проте сама проіснувала після цього лише 5 років, впавши у 1939 році під хижими ударами нацистської Німеччини та Радянського Союзу. В цій війні ніхто не ставив собі за мету допомогти українцям, захисту можна було чекати лише від себе. Степан Бандера швидко поринув у роботу, метою якої була підготовка до наступного етапу війни. Пасивне очікування могло обернутись для українців повним геноцидом, чи то через німецький план «Ост», чи то через новий радянський Голодомор. Під керівництвом Бандери було підготовлено тисячі людей, які мали з початком війни розпочати розбудову армії та державного апарату.

30 червня 1941 року німців поставили перед фактом проголошення незалежної України. Негайно заарештований гестапо Бандера відмовився відкликати Акт проголошення. 32-річний українець кинув виклик Третьому рейху, перед яким тремтіли великі світу цього, і вдруге у своєму молодому віці глянув у вічі смерті.

Нацисти кинули його у концтабір Заксенхаузен, який мав зламати українця морально і фізично. Але не зламав, як не зламало воєнне лихоліття і всього українського визвольного руху. Боротьба українців лише наростала і тривала ще десятиліття після 1945-го.

15 жовтня 1959 року в штаб-квартирі ОУН відбулася закрита нарада керівництва, на якій лідер українських націоналістів буцімто почув якусь приємну для себе новину. Він поїхав додому.

У напівтемному під’їзді на нього вже чатував убивця – подвійний агент КДБ і східнонімецької «штазі», уродженець Львівщини, Богдан Сташинський. Пострілом із спеціального пістолета, який стріляв ампулами з ціанистим калієм, Сташинський убив Бандеру.

Степана Бандери не стало, але його ідеї та саме ім’я стали символом, який з новою силою змобілізовує український народ до боротьби за  її територіальну цілісність та суверенітет. Сьогодні ми є свідками нової фази боротьби нашого народу за волю. Це – процес визвольної боротьби, який передбачував Степан Бандера. Національна ідея стала рушійним чинником, який кличе на боротьбу з ворогом на  сході України. І сьогодні, як і багато років назад, Степан Бандера залишається для нас символом і дороговказом у нашому змаганні до волі і справедливості, у боротьбі за Українську Державу.

Про життя і діяльність Степана Бандери працівники бібліотеки підготували радіосторінку, яка прозвучала по місцевому радіо. (Світлана Сват)

А по бориславському телебаченню прозвучала телесторінка, присвячена великому українцю. (Тетяна Кекіс)

 Слава Україні!                                Героям слава!

17/11/2015

Велике свято для душі мали бориславці 9 листопада, коли в Україні відзначається День української писемності та мови. Всі бажаючі мали можливість повправлятися в знаннях української мови,  написавши радіо диктант. А нам свято зробив своїм візитом великий знавець української мови, сучасний    творець слова       сам Мирослав Дочинець – український письменник, філософ, журналіст, видавець.

 Це є велика культурна подія для нашого міста, колиски нафтової промисловості, яке також породило багатьох талановитих людей. Ніша української книги є незаповнена. Сучасний читач прагне читати своїх співвітчизників-сучасників. Є велика потреба в українській книзі , в українському письменстві. І дуже відрадно, що ми маємо такого талановитого письменника. Адже в його творчому доробку більше двадцяти книг. Його книги читаються , перечитуються, цитуються.  А ще спілкуючись з читачами - книги Мирослава Дочинця як в старі добрі  часи є хорошим подарунком для друзів.

 Мирослав Дочинець - лауреат Шевченківскої премії 2014 року за книги «Криничар» і «Горянин», член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.

 Книга «Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного Андрія Ворона — як жити довго в щасті і радості» ввійшла до шістки найпопулярніших видань за рейтингом «Книжка року-2010»)

Але, напевно, найбільша відзнака це захоплення читачів книгами. Про це засвідчила і заповнена читальна зала бібліотеки. Художнє слово Мирослава Дочинця зібрало в  бібліотеці багатьох шанувальників. З великим захопленням вловлювали присутні кожне слово автора. Зустріч пройшла в творчому спілкуванні письменника і читачів, на багато запитань присутніх дав відповідь пан Мирослав. І кожна його думка була сповнена Божою мудрістю.

По закінченні зустрічі присутні з великим задоволенням придбали книги Мирослава Дочинця з авторським автографом. А книжковий фонд бібліотеки поповнився подарованими книгами Мирослава Дочинця.

7 жовтня 2015 року

1 жовтня у читальній залі ЦМБ відбулася презентація нової книги Богдана Завідняка «Сонце вечорове», яка вийшла друком цього року у львівському видавництві «Сполом».

Поезія  відома світлом,

Довільним ритмом і кружлянням,

Щоб дихати земним повітрям,

Лунати ж ангельським звучанням.

Вона сама себе відкриє

У мові, пошуку любові,

Поет лише зніяковіє,

Згорівши у безсмертнім слові.

Ці слова є своєрідним епіграфом не лише цієї книги, а леймотивом творчості автора.

 Книга складається з нових поезій Богдана Завідняка, а також перекладів, здебільшого малознаних українському читачеві поетичних творів, проте відомих в царині шанувальників класичних літературних перлин.

В бібліотеці цього  дня зібралось чимало прихильників творчості Богдана Завідняка. Присутні мали можливість послухати поезії з нової збірки «Сонце вечорове», які вишукано декламували юні таланти під керівництвом Наталії Харлан: Кричак Олександр, Тереза Рославцева, Валерія Шахунова, Володимир Петрів, Наталя Гвоздецька, Юрій Кузан, Віталій Пелешок.

Ведуча заходу бібліотекар ЦМБ Алла Божко зазначила, що Богдан Завідняк є не лише автором трьох поетичних збірок «Калинове вікно», «Фіалкова флейта», «Сонце вечорове», перекладачем поетичних творів, а й літературним критиком. Цікавими є його літературно-критичні матеріали про творчість наших краян Ігоря Нижника і Івана Гнатюка.

На літературну прем’єру завітали наші талановиті краяни, колеги по перу Роман Соловчук, Богдан Британ, Роман Квітневий, Віктор Кравцов, які від щирого серця привітали Богдана Завідняка з виходом нової книги. 

Настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці що на Мразниці, письменник о. Микола Пишкович поділився враженнями від нової збірки «Сонце вечорове», проникнутої філософським змістом. Богдан Завідняк переконав присутніх в глибокому змісті своїх творів, зачитавши нові поезії. В знак розуміння й сприйняття аудиторія відгукнулась теплими оплесками.

 Ні місце, ні час не мають значення, якщо ти справді любиш  поезію. Це довела своїм візитом талановита художниця з Одеської області Оксана Шульга. Майстриня привітала поета добрим словом й прекрасною авторською художньою картиною.

Богдан Завідняк  багато років не з слів знає, якою важкою й одночасно потрібною є педагогічна праця. Він – доктор філософії, доцент кафедри філософії Українського католицького університету у Львові. І як зізнався сам, студенти є одночасно  поціновувачами й критиками його творчості. Тому присутність вчительки Марії Голобутовської, яка поділилась з присутніми своїми спогадами, враженнями й побажаннями, викликали у поета-філософа приємні емоції.

На завершення презентації книги «Сонце вечорове» Богдан Завідняк висловив подяку  гостям заходу й потішив всіх читанням нових віршів в авторському виконанні. 

       

30 жовтня 2015 року

Богдан Завідняк - доктор філософії, доцент кафедри філософії Українського католицького університету у Львові. Поет, член Спілки письменників Львівщини, автор трьох пое-тичних збірок, а саме: «Калинове вікно», «Фіалкова флейта», «Сонце калинове». В своїй творчості Богдан Завідняк звертається до філософських, суспільних, ліричних тем. І, звісно – роздуми про найдоско-наліше Боже творіння – людину.

 Окремою віхою творчості є переклади поетичних творів з німецької, польської, французької, російської, італійської, англійської, латинської, давньогрецької мов. В своїх перекладах він звертається до маловідомих широкому загалу авторів світової літератури.

 Як літературний критик, Богдан Завідняк звертається, зокрема, до творчості бориславських письменників. Цікавими є літературно-критичні матеріали про творчість Ігоря Нижника і Івана Гнатюка.

О, Музо, дякую тобі,

Що не пішла від мене, поруч

Була в ці дні, коли я обруч

Звільняв з душі у боротьбі.

                  Я шепотів, згасав, здіймався

Мов сам-на-сам на прю зістався,

                 Все думав: вже нема нікого,

               Хто би розрадив, окрім Бога…

Була ти поруч, ти все чула,

Мене любов’ю огорнула,

Щоб говорити сам на сам

Дозволив я палким словам.

09.07.2015р.

Наш славетний земляк –

Іван Гнатюк

Я віршем стаю до битви

Віршем мучусь, віршем кохаю…

Це Іван Гнатюк.

Лауреат Національної премії Тараса Шевченка, поет, письменник, перекладач, есеїст, громадський діяч, Почесний громадянин міста Борислава. Борислав - місто незвичайної долі :оспіваний Каменярем, він постійно плекає таланти письменницької ниви. В величному  сузір’ї літераторів Борислава чільне місце займає постать Івана Гнатюка.

27 липня Іван Гнатюк міг би відзначати своє 86-ліття від дня народження.

Та не судилося. Смерть ходила за ним від першого його арешту в далекому 1944 році. Тюрми, колимські концтабори, тяжка форма туберкульозу, набутого в холодних карцерах, долали його з усієї сили, а він уперто тримався за життя, бажаючи якомога більше прислужитись Україні.

Після сталінських таборів доля привела поета до міста прикарпатських нафтовиків, де мешкали  батьки дружини.

Ще в давні дні, як був я школярем,

Постав мені він з повістей Франкових,

Постав у злиднях,в запахах нафтових,

Закіпчений, захльостаний дощем

Так писав про Борислав Іван Гнатюк.

А перед тим була п’ятирічна школа у селі Дзвиняча, Тернопільської області, де народився письменник,потім - педагогічне училище,перший арешт…

Івана Гнатюка засудженого на 25 років за те,що прагнув незалежності України, випустили з концтаборів усе ж раніше, бо гадали, що він ось-ось помре. А він жив, боровся, ставлячи на сторожі коло нас пристрасне слово поета – патріота.

Коли мене,провівши до воріт

Благословляла мати на дорогу

Я ще не знав, задивлений у світ

Що буду так тривожитись за нього.

Змалку жив любовю до свого народу. Ця любов була великою силою, дала можливість пережити навіть те, чого здавалося би, людина не в силі перенести. Потім відчув велику силу гніву, який теж вважав святим,- без того гніву не може бути любові, як і навпаки.

Колючим терням була устелена хресна дорога поета. Він автор унікального , неповторного життя, в якому було все: і злети і тортури, і каторга, і любов, і натхнення , поразки і перемоги.

Той шлях мені відміряний ще зроду.

Тернистий? Що ж..такий уже як є.

Такий важкий, як в цілого народу,

Що перейшов чистилище своє.

І далі йде, розламуючи грати.

Знекровлений в неволі й боротьбі.

Але якби прийшлося вибирати-

Той самий шлях я вибрав би собі.

   Від першого вірша, датованого далеким 1949 роком, до першої збірки «Паговіння»    минуло шістнадцять років. І навіть каторжний режим сталінських таборів не відбив у поета жаги до літературної творчості. Маючи непокірну вдачу , він так і залишився для нас поетом-борцем, поетом-бунтівником.

Ні . я не скнів – я жив,

Хоч часто в очі смерті

Дивився й кровю в них

Плював у забутті,-

Я пізнавав життя в бездушності одвертій,

Але ніколи їй не не кланявся в житті.

Одна за одною приходять до читача поетичні книжки: «Калина», «Повнява», «Жага», «Барильєфи памяті», «Дорога», «Чорнозем», «Турбота», «Осіння блискавка», «Благословенний світ », «Дім і час», «Нове літочислення», «Хресна дорога», «Правда-мста» «Благословляла мати на дорогу» ... І скрізь - самопожертв енна любов і біль за Україну.  І ще одне життєве крило - любов до матері,  до родини.  «Бережімо людство, але матір перш за все на світі – бережім»- пише поет.

Іван Гнатюк кілька разів відмовлявся від нагород, якими його хотіла приручити колишня влада. Від Шевченківської премії не відмовився з великого поклоніння перед величчю постатті Шевченка . В 2000 році за книгу споминів «Стежки - дороги» Іван Гнатюк удостоєний премії імені Тараса Шевченка.  Але життєві спомини великого поета не могли вміститися в одній книзі. Тому , разом з автором його життя ми проживаємо в книгах «Бездоріжжя», «Свіжими слідами»

Іван Гнатюк щиро любив Україну.Цю любов він прагнув передати всім нам, як своєрідну естафету

З віком грань між ерами зітреться,

Життя моє загубиться в імлі,

Але у вічність проросте із серця

Моя любов до рідної землі

Читаймо твори Гнатюка і це буде йому нерукотворний памятник.   Любімо Україну, як він її любив.

В бібліотеці до вшанування пам’яті Івана Гнатюка відкрито бібліовікно «Дух одвічної стихії Івана Гнатюка», де представлені всі твори письменника, матеріали про життя і творчість. Багато книг мають автографи , позаяк автор при житті був частим гостем бібліотеки. По місцевому телебаченні прозвучить чергова телесторінка «Опалене жагою серце», присвячена Іванові Гнатюку.

   

04/07/2015           

Конференція бібліотечних працівників

у Львові

Бібліотекарі  Центральної міської бібліотеки Алла Божко та Ірина Карпінська  взяли участь в ярмарці -конференції 

«Громадські інформаційні центри – як майданчик конструктивного діалогу влади, громади, громадських організацій та бібліотек».

Ярмарок-конференція – підсумковий захід проекту «Громадські інформаційні центри Львівщини – режимі доступу 7/24», що реалізовувався протягом 01.02 – 30.06 2015 року ГО «Європейський діалог» та Регіональним центром Львівської обласної універсальної бібліотеки. 

На ярмарку-конференції були присутні представники органів самоврядування, громадських організацій, бібліотекарі публічних бібліотек .

 Під час конференції провелися дебати «Децентралізація в Україні – виклики для закладів культури», на яких було обговорено проблеми розвитку бібліотек в контексті децентралізації та впровадження адміністративної реформи.

   Під час дебатів відбулися такі панельні виступи «Оцінка ситуації з боку Львівської обласної державної адміністрації»(Леся Корнат), «Оцінка ситуації з боку Миколаївської районної державної адміністрації. Варіанти оптимізації» (Ірина Іваночко), «Оцінка ситуації з боку Яворівської районної  державної адміністрації . Варіанти оптимізації » (Володимир Балух), «Оцінка ситуації з боку селищної ради смт Запитів Кам’янка-Бузького району. Варіанти оптимізації» (Юрій Федейко), «Оцінка ситуації з боку сільської  ради села Поториця Сокальського району» (Роман Смик). Олена Шматько презентувала результати проекту «Громадські інформаційні центри Львівщини – режимі доступу 7/24». Олександр Софій змоделював ситуацію адміністративної реформи на прикладі об’єднаної громади  «Тартаків» Сокальського району та польської Гміни  Дубецко ( Перемишлянського повіту).

    Родзинкою заходу був ярмарок , як представлення бібліотечної роботи. Під ярмаркування бібліотекарі наочно ознайомилися з результатами праці бібліотек області. На своїх експозиціях бібліотекарі показали , що вони направду творчі працівники .

   Надзвичайно цікаво пройшла друга частина конференції. З великим інтересом прослухали досвід роботи Громадских інформаційних центрів, які впроваджено на Львівщині згідно даного проекту.

   Закінчилася ярмарок-конференція підписанням Маніфесту Української бібліотечної асоціації «Бібліотеки в умовах кризи».                  Співпраця з  Громадською організацією «Європейський діалог» та Регіональним центром Львівської обласної універсальної бібліотеки центральної міської бібліотеки є надзвичайно цікавою, а участь у проекті дала змогу бібліотекарям в своїй роботі використовувати інноваційні методи , впроваджувати е-урядування  для населення Борислава, інформувати користувачів про діяльність органів самоврядування, створивши Громадський інформаційний центр.

 

"Бібліотека під відкритим небом"

В літню пору в бібліотеці стартувала акція «Перетворимо світ у бібліотеку».

Бібліотекарі запрошують любителів читання прийняти участь в проекті книгообміну за принципом:

«Прочитав – віддай іншому».

 Подарувати книгу та взяти почитати літературу додому, не записуючись в бібліотеці, можуть всі бажаючі.

Буккросинг – це своєрідний «обмін» літературою між незнайомими людьми (книга, що «біжить» від одного до іншого). Буккросинг привертає увагу жителів міста, які  охоче не лише беруть почитати такі книги, а ще й залюбки діляться. Кожен може внести свій внесок в процес буккросингу.

Якщо у вас є книги, якими ви можете поділитися з іншими  - принесіть до нас. Книги повинні читатися, а не стояти на полицях.

Відпустіть книгу на волю, дайте їй життя!

5.06.2015 року відбулася

прем’єра книги Григорія Павловича Чернюка

«Від щирого серця».

Читальна зала Центральної міської бібліотеки знову переповнена людьми, які цінують друковане слово, художнє читання. На літературне свято з презентацією книги завітав  до нас зі Львова  Григорій Чернюк.

 Ім’я Григорія Чернюка відоме багатьом бориславцям, адже 40 років свого життя він провів у нашому місті, працюючи на науково-дослідному інституті «Хлорпроект».   

Він кандидат хімічних наук, автор вісімдесяти наукових праць і винаходів в царині хімічної науки. І лише вийшовши на заслужений відпочинок, як каже сам письменник, життя присвятив своєму хобі, а  саме, літературі. Зараз у автора 13 книг, які включають поетичні і прозові твори, серед яких 5 книг для дітей.

 Це книги: «Краплини серця», «Іскорки душі», «Казки-вірші дідуся Гріші», «Думи, думи…», «Казки, байки, оповідки» у 2-х книгах, «Літо бабине минає», «Останні акорди», «Садиба дідуся Матвія» у 2-х книгах, «Опале листя», «Сповідь», «Паростки». Свої книги пан Григорій не продає, а роздаровує бібліотекам, читачам, друзям. Саме цей факт говорить про щирість та щедрість серця Григорія Чернюка.

Минулого року пан Григорій презентував бориславцям свій творчий доробок. І от тепер - новий дарунок для бориславського читача,  нова збірка віршів - «Від щирого серця». Назва книги виявляє її зміст, де від щирого серця автор  дарує на розсуд читацької громади своє творіння. Книга «Від щирого серця» - це поетично-ліричний калейдоскоп, леймотивом якого є щира відданість і любов до родини, тут зібрано душевне тепло, повага та пошана сина, батька, дідуся, чоловіка до найближчих людей.

Щиро, від серця, з’явились слова

Для кожного члена родини,

Римовані строфи ставали у стрій

Й здіймались в небесні глибини

  Вчитуючись в поезію даної книги, відчувається в кожному рядку, що сім’я – це дійсно найцінніший скарб в житті Григорія Чернюка, яким він живе, яким хвилюється і, звичайно, тішиться. 

І був втішений дідусь Гріша, внучкою Роксоланою, яка на заході прочитала віршик для любого дідуся. А в своєму виступі донька Наталя Ткаченко подякувала батькам за щирість почуттів, за підтримку, розуміння. Пані Наталя в згадала також про свої шкільні роки, які пройшли в ЗОШ №1, а особливо про наставників. 

Директор школи Попівняк Марія Йосипівна  добре знайома з сім’єю Чернюків. Тож вона також привітала автора з виходом чергової книги. 

Часточку раточинської краси подарувала колишня колега по роботі, а нині   заступник голови міської організації «Союз українок», Ганна Михайлівна Глод. 

Читач бібліотеки Любомський Василь розповів про свої враження від книг Чернюка, які йому особливо близькі, адже їхнє дитинство пройшло в одному краї – на Поділлі.

І, звичайно, звучала на заході поезія…  Вірші Григорія Чернюка читали Олександр Кретчак ,Марія Барщик , Сергій  Костик, Олег  Федрак, Віктор Кошик, Юля Пікалова, Наталя Гвоздецька,  Віталій   Пелешок   , Юрій Кузан.  З великим захопленням присутні прослухали вірш «Мама», який зворушливо прочитала Наталя Кирилівна Харлан.

Пан Григорій подякував бориславцям за зустріч. Часточка Борислава завжди є в його серці, відмітив автор і зачитав свій новий вірш про Борислав, який увійде в наступну збірку.

Закінчився захід, але присутні в залі з’юрмилися в черзі за автографом.  А це чи не найбільша читацька  шана  письменнику

Щиро вдячні Григорію Чернюку,  ми, бібліотекарі, за подаровані книги, які подобаються нашим читачам. 

Бажаємо міцного здоров’я, довгих і щасливих років життя, любові і радості від дітей, онуків, рідних і близьких, творчої наснаги на довгі літа.

До Дня пам’яті і примирення.

Восьмого травня Україна вперше відзначила День пам’яті та примирення.

 Цього дня спільними зусиллями працівників Центральної міської бібліотеки та вчителя спецшколи-інтернату Гром Людмили відбувся вечір-реквієм. На цьому заході вихованці дізналися про трагічні сторінки Другої світової війни, про роль українського народу у цій війні, переглянули документальні сюжети про трагедію людства.

Возвеличено духовно прозвучала спільна молитва за Україну.

Чільне місце на заході зайняла розгорнута експозиція матеріалів – «Уклін живим, загиблим слава», де були представлені художні, документальні, архівні та фото матеріали про Другу світову війну. Бібліотекар ЦМБ Тетяна Кекіс ознайомила присутніх з матеріалами розгорнутої експозиції. Учні школи ще довго з зацікавленням переглядали книги з виставки, ставили багато запитань.

Тож нехай символ пам’яті – червоний мак – залишиться в юних серцях, як спогад про трагічне минуле людства, назавжди.

27 квітня 2015 року бориславці вшанували пам'ять свого талановитого земляка –

поета, письменника Ігоря Нижника.

        Так уже повелося в житті, що кожне місто, населений пункт  має свою самобутність . І наш Борислав не є винятком. Крім того, що він славився і славиться нафтовими родовищами, його своєрідна аура надає творчої снаги багатьом поетам, письменникам, музикантам, художникам. І саме такій людині, яку на правду можна назвати музикантом в поезії і поетом в прозі, був присвячений літературно-мистецький вечір «Поезія душі Ігоря Нижника», який відбувся в читальній залі Центральної міської бібліотеки. 

«Гори мовчать… І тоді, коли сонячної гомінливої днини, захмелілий від густих пахощів молодого ялівцю й вересу, притомлений мандрівник зупиниться на кам’янистому плаї, зачарується невимовною красою карпатського краю, в подиві замре, - мовчать гори…

Так, бува, мовчить перед нами закрита книга. Але розгорнемо її, вчитаємось у рівні рядки літер – і відкриє вона допитливій людині хвилюючі таємниці буття, змусить поринути в темні глибини минувшини, сягнути мислю часів прийдешніх. Книга заговорить…»

Це говорить до нас Ігор Йосипович Нижник. Вже скоро мине 2 роки як відійшов у засвіти великий поет, а його насліддя, його книги живуть, зачаровують, говорять своєю милозвучністю до  багатьох і багатьох шанувальників художнього слова. Адже спадщина його направду велика. Це книги поезії , прози, пісні.

Ігор Йосипович Нижник народився 26 квітня 1935 року у селі Добрівляни, - Дрогобицького району, Львівської області. Закінчив місцеву школу, Дрогобицьке музичне училище, після армії — Дрогобицький педагогічний інститут імені Івана Франка. Якийсь час працював у культурних закладах Червонограда, та згодом надовго пов’язав свою долю з Бориславом.

Перші літературні кроки Ігор Нижник робив на сторінках газети «Нафтовик Борислава». Щаслива доля звела його з бориславським літератором Євгеном Титикайлом, який на той час вів у газеті літературно-мистецьку сторінку. Так і з’явилася у «Нафтовику» перша добірка віршів Ігоря Нижника.

А через декілька років, далекого 1965-го світ побачила його перша поетична збірка «Нива». Ще через два роки друга книжка поезій Ігоря Нижника направду запахла «Живицею», і його прийняли у члени Спілки письменників України.  А потім прийшли до читача ще 19 книг Ігоря Нижника. З книгами можна познайомитися на книжковій виставці «Його слово з колиски любові».

Присутні на літературно-мистецькому вечорі вшановували пам'ять великого поета, поділилися враженнями від прочитаного, слухали його поезію, згадали його як поета-пісняра, музиканта. поринули у чудовий творчий світ пана Ігоря і в приємному спілкуванні згадали нашого земляка, ім’ям якого був ще раз прославлений наш Борислав.

Від імені міської влади з словами про невмирущу пам'ять в серцях бориславців виступила начальник відділу внутрішньої політики Наталя Бараняк.

 Літературну  композицією із віршованих творів Ігоря Нижника представили юні шанувальники художнього читання Олег Федрак, Наталя Гвоздецька, Юрій Кузан, Олег Дурнота, Віктор Кошик, Оксана Гнатів, Сергій Божко, Олена Фридрак, Остап Федрак.

 Широко знайома бориславському загалу громадська організація «Цвіт нації», яку очолює Віктор Кравцов. Члени цієї організації організовують літературні вечори, активно беруть участь в громадському житті нашого міста. І не байдужі вони до творчості Нашого краянина.  Поезію Ігоря Нижника прочитали Наталя Сабат, Ірина Панів, Марія Гадубяк, Софія Придатько .

Пов’язавши свою долю з Бориславом, Ігор Нижник деякий час працював викладачем у Бориславській музичній школі, очолював міський відділ культури. В  музичній школі доля звела його з талановитим викладачем і композитором Зеноном Антонішаком, який поклав на музику поетичні рядки  Ігоря Нижника. Викладачі і учні Бориславської школи мистецтв підготували музичні композиції.

Багрій Михайло виконав «Запорізький марш» і українську народну пісню «Їхав козак містом», Цап Настя - «Ми йдем до тебе , Божа мати» в аранжуванні К. Квітневої, Шемеляк Василь – «Вальс» Дога. Викладачі школи мистецтв Кондор Ольга і Труш Оксана виконали пісню на слова Ігоря Нижника «Краю розмаю», музику до якої написав Зенон Антонішак.

 Ігор Нижник як людина енергійна, завжди був у творчому пошуку. Саме він був ініціатором заснування при редакції часопису «Нафтовик Борислава» літературного об’єднання, яке згодом назвали іменем Стефана Коваліва. Члени цього літературного об’єднання стали самодостатніми творчими особистостями. Свого творчого наставника згадали Члени спілки письменників України Ольга Сидорак, Роман Соловчук, Андрій Грущак. Про вплив творчості Ігоря Нижника на своє життя розповіла Любов Дадацька.        

   

Нещодавно бібліотека проводила творчий вечір поета і філософа Богдана Завідняка.  Відвідуючи нашу бібліотеку пан Богдан зацікавився творчістю наших краян, зокрема,  Ігоря Нижника. Ознайомившись з його  творчим набутком він написав літературно-критичну статтю про Ігоря Нижника, з якою виступав по місцевому радіо. Богдан Завідняк в своєму виступі наголосив про глибину творчості Ігоря Нижника, його геніальну простоту у викладені думок, даровану Богом.

На заході була присутня дружина письменника Зореслава Шкіряк-Нижник,  донька Людмила Ігорівна Лисенко і внучка Софія Нижник. Вони були щиро зворушені доброю згадкою про найріднішу людину, поділилися спогадами про чоловіка, батька…

І знову  знамениті рубаї, в яких велика сила прозріння…

Що знаєм про Початок і кінець?

Хто мислі наші зводить нанівець?

Чи не того відходимо за межі –

Дізнатися, що думає Творець…

Помер Ігор Йосипович 28 вересня 2013 року за 9 днів до 5-ї річниці з дня смерті сина. Поет заповів поховати себе у м. Бориславі на Тустановецькому кладовищі, поряд з могилою сина Олега.

На день смерті Ігоря Нижника автор Микола Турківський створив вірша «Осиротіло Прикарпаття».

Журбу принесли хмари в гори, -

Осиротіло Прикарпаття!

Усіх, мов камінь, тисне горе:

Хоронимо митця ми, браття.

Хоронимо любов до слова,

Яка була у віршах, в прозі…

І в кожного понурі брови,

В очах – печальні сльози.

Немає Легіня… Поета,

Що так у рубаях кохався…

Немов той князь, був у сонетах,

Із їхніми «вінками» знався.

Важке прощання для родини.

Лежать в краю у ріднім буде…

У Бориславі, біля сина, -

Так заповів поет наш, люди.

І хоч він жив давно в столиці

/В свій час розпорядилась доля…/

Йому яскріли тут зірниці,

Й цього не забував ніколи.

Він – син Карпат! З орлиним летом…

Він обходив не раз ці гори.

Хоронимо творця-поета,

Та будуть жити вічно твори!

Ігор Нижник знає, що думає Творець…

А ми, живі, будемо читати і перечитувати його твори

 На Бориславському телебаченні до ювілею поета вийшла в ефір літературна телесторінка «Поезія душі Ігоря Нижника», яку підготували працівники бібліотеки.

Година духовності в спецшколі-інтернаті міста Борислава.

20 березня в Бориславській спецшколі- інтернаті пройшла година духовності до 150-ти річчя від дня народження Андрея Шептицького "Духовний пастир українського народу". Захід проведено спільно з вчителем     Л.В. Дзіндзьо та вихованцями спецшколи. Діти проявили велику зацікавленість і обізнаність  до  життя і діяльності великого пастиря українського народу, ознайомились з книгами Андея Шептицького і матеріалами про нього.